Абразивами прийнято називати речовини, які через свою підвищену твердість (порівняно з оброблюваною поверхнею) обробляють поверхню, видаляючи частинки матеріалу.
Абразиви
Абразивами прийнято називати речовини, які в силу своєї підвищеної твердості (порівняно з оброблюваною поверхнею) обробляють поверхню, видаляючи частинки матеріалу. Усі абразивні матеріали – пасти, порошки, м’які абразиви у вигляді порошку, закріпленого на гнучкому носії (так звані наждакові папери) та тверді абразиви у вигляді брусків, кіл та дисків містять у своїй основі абразивні порошки. А гнучкі абразивні матеріали у зв’язку з наждачним папером знаходять найширше застосування в техніці та в побуті.
Наждаковий папір – це гнучка основа з порошком з наждака. Але термін “наждачний папір” набув розширювального змісту, і тепер так прийнято називати гнучкі абразиви незалежно від матеріалу порошку та основи.
Абразиви бувають природного і штучного походження. Природні – це крейда, пемза, піщаник, кварц, кремінь, наждак, корунд, алмаз (у порядку зростання твердості). Алмаз приймається за зразок максимальної твердості, що оцінюється в 10 балів . До штучних абразивів відносять не тільки синтетичні матеріали підвищеної твердості типу синтетичних алмазів, але й такі хімічні сполуки, як карбіди багатьох металів, карборунд, окис хрому та ін.
Алмаз – кристалічна модифікація вуглецю. Як абразивів використовується баллас – округлі дрібні кристали, борт – непридатні для огранювання дрібні кристали, і карбонадо – щільні зростки неправильної форми. Твердість алмазу складає 10 балів за умовною (мінералогічною) шкалою твердості.
Боразон, ельбор, кубічний нітрид бору – це кристалічна модифікація нітриду бору, за структурою подібна до алмазу. У природі це з’єднання не зустрічається, за твердістю алмазу не поступається, витримує температуру до 2000 º. Боразон не такий крихкий, як алмаз, тому широко використовується в інструментах, що працюють з ударами.
Карборунд – карбід кремнію. Кристали карборунду безбарвні і мають алмазний блиск, але технічний продукт, але технічний продукт, що використовується як абразив, має зелений або чорний колір. Надзвичайно тугоплавкий та хімічно стійкий матеріал, тому широко використовується як конструкційний матеріал для спеціальної хімічної апаратури. За твердістю поступається тільки алмазу та боразону.
Корунд – кристалічна модифікація оксидів алюмінію з домішками інших металів. Різновиди корунду використовують при виробництві електротехнічної та вогнетривкої кераміки, в лазерах, в опорах точних приладів і годинників, у вигляді ниткоподібних кристалів для армування металів і т.д. Твердість корунду близько 9 балів, у наждаку міститься від 60 до 70 відсотків корунду.
Наждак – гірська порода, що містить зростки корунду з іншими мінералами (магнетитом, слюдою, сульфідами металів). Легко подрібнюється і широко використовується для виготовлення найдешевшого наждакового паперу.
Кварц – окис кремнію, найпоширеніший на планеті мінерал. У природі зустрічається різного кольору – фіолетовий аметист, димчастий раухтопаз, золотистий цитрин, чорний моріон, безбарвний кришталь. Твердість кварцу близько 7 балів, але крім абразивів кварцові піски широко використовуються в керамічній та скляній промисловості, в оптичному приладобудуванні та ювелірній справі. Саме на основі кварцу виготовляють так звану “скляну” шкірку.
Кремень – мінерал з твердістю близько 7 балів, але недостатньо міцний, складається з кварцу та халцедону, кольору від світло-бурого до чорного.
Піщаник – природний матеріал, з якого роблять точильні бруски.
Гранат – ціла група природних мінералів та штучних синтетичних матеріалів з твердістю від 6 до 7,5 балів, що використовуються, як і алмаз, не тільки в технічних цілях.
Пемза – тонкопористий і тому дуже легкий (не тоне у воді) природний матеріал вулканічного походження. Легко подрібнюється за порівняно високої твердості близько 6 балів.